Незалежність у обличчях Сахновщинської громади
Музика, що промовляє українською: творчість Олега Курінного
Музичні твори можна умовно поділити на дві категорії: музика, яку просто слухаєш, і музика, що нагадує, звідки ти родом. Саме до другої категорії сахновщани відносять творчість Олега Владиславовича Курінного — уродженця села Лебедівка, талановитого музиканта, викладача й майстра народних інструментів.
Його професійний шлях розпочався з Полтавського державного музичного училища, а продовжився у Харківському державному університеті мистецтв, де він опанував бандуру та народні духові інструменти. Здобувши фах концертного виконавця і викладача, Олег Курінний присвятив себе не лише музиці, а й важливій справі — збереженню та популяризації українського народного мистецтва.
Він стояв біля витоків колективів «Ярмарок», «Барвінок» та «Сувенір», виступав на всеукраїнських і міжнародних фестивалях. Разом з «Ярмарком» став лауреатом міжнародного фольклорного конкурсу «Золоте руно», а тріо «Барвінок» під його керівництвом здобуло звання лауреата конкурсу «Осіннє рандеву».
Та його творчість — це не лише сцена. Олег Курінний створює обробки й аранжування для народних інструментів, пише навчальні посібники, виготовляє сопілки, флояри й тилинки, ремонтує та налаштовує бандури.
Напередодні Дня Незалежності України особливо хочеться згадати людей, які зберігають українське не гучними словами, а щоденною працею. Серед них — і наш земляк Олег Курінний. Бо поки звучить бандура, сопілка чи тилинка, живе наша музична пам’ять — а разом з нею живе й Україна.
Григорій Половинко: слово, що прославляє рідний край
Бувають люди, для яких рідний край не залишається просто місцем на карті. Він стає частиною характеру, пам’яті й творчості. Саме таким був Григорій Григорович Половинко — письменник, журналіст, перекладач, краєзнавець і громадський діяч, який народився у Сахновщині.
До літератури він прийшов ще юнаком: перші його поетичні публікації датовані 1966 роком. За плечима письменника — п’ять поетичних збірок, прозові та драматичні твори, публіцистичні дослідження з історії рідного краю. Він перекладав з польської, білоруської, болгарської, іспанської та інших мов, працював журналістом, учителював, керував літературною студією, досліджував минуле Донбасу та Луганщини.
Окреме місце у творчій спадщині Григорія Половинка посідає твір «Месьє Небаба», який свого часу був включений до шкільної програми для додаткового, необов’язкового читання — за бажанням учнів. Це особливий знак того, що слово письменника могло знаходити шлях до юного читача не через примус, а через цікавість.
Напередодні Дня Незалежності України ім’я Григорія Половинка нагадує: незалежність починається з пам’яті. Зі здатності знати історію своєї землі, берегти її культурні голоси й передавати їх наступним поколінням.
Сахновщинська громада може по праву пишатися своїм земляком. Адже написане ним залишається — у книжках, дослідженнях, спогадах читачів і в тому живому зв’язку поколінь, який не дає голосу та слову рідного краю зникнути з нашої пам’яті.
Олексій Заворотній: українець завжди й у всьому
Про деяких людей згадують не лише через їхні ролі чи звання. Їх пам’ятають за теплим, відчуттям свого, яке вони залишали після зустрічі. Саме таким для багатьох був Олексій Заворотній — актор, режисер, драматург, поет, педагог, заслужений артист України, а передусім — людина, яка щиро любила Україну.
Він народився у Сахновщині, а згодом його мистецька дорога пролягла через театральні сцени Запоріжжя, Львова, Рівного, Києва та інших міст. Понад дві сотні ролей у театрі й на телебаченні, десятки постановок, фільмів, літературно-музичних композицій, педагогічна робота — за цими цифрами стоїть життя, присвячене мистецтву.
Та Сахновщина для Олексія Тимофійовича ніколи не була просто рядком у біографії. У 1980-х роках він приїздив сюди вже як відомий артист. Люди, які його тоді зустрічали, запам’ятали одну промовисту деталь: Заворотній майже завжди був у вишиванці. Ще тоді, коли це було далеко не звичним жестом ідентичності. Він носив її природно — без демонстративності, наче говорив самим своїм виглядом: українське — це красиво, гідно і наше.
Він популяризував українську культуру зі сцени, працював із творами Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Симоненка, Ліни Костенко. Створював вистави й фільми, присвячені історії України, виховував молодих акторів і режисерів.
#Сахновщина #СахновщинськаГромада #Харківщина #НашіЛюди #ВидатніЗемляки #ГордістьКраю #РіднийКрай #Україна #УкраїнськаКультура #ДеньНезалежності