Як «Дубовогрядські дівчата» об'єдналися заради перемоги
Коли лютий 2022 року (ці жахливі перші дні повномасштабного вторгнення) розколов звичне життя українців на «до» та «після», часу на страх у жителів села Дубові Гряди просто не було. Перша думка, яка з’явилася в головах майбутніх лідерок місцевого волонтерського руху Вікторії Душко та Олени Скряги, була короткою і безкомпромісною: «Що у таких обставинах можна зробити корисного?»
Відповідь знайшлася миттєво у сільському чаті, де оголосили збір ідей та продуктів. Захищати рідну землю і допомагати війську взялися всім селом. Проте найважливішою та найточнішою відповіддю на виклики часу стала ідея плести маскувальні сітки.
Оскільки Дубові Гряди розташовані неподалік річки, місцеві рибалки віддали свої старі сітки як основу для майбутнього маскування. Люди зносили з домівок усе: одяг, тканину, їжу. У ті перші, найважчі дні саме спільна праця та згуртованість допомогли подолати паніку й вистояти.
Сьогодні, через роки невтомної праці, страх повністю поступився місцем впевненості у нашій перемозі. Станом на 9 липня 2026 року руки цих невтомних жінок сплели вже 685 сіток. І зупинятися вони не збираються. Ба більше, нещодавно Сахновщинська селищна рада виділила для цієї доброї справи 5 рулонів нової високоякісної тканини. Вона потребує освоєння іншої, складнішої, техніки плетіння, але «Дубовогрядських дівчат» це не лякає. Вони щиро радіють такій синергії з місцевою владою, адже попереду — ще більше роботи для фронту.
Хто ж вони — ці тихі героїні тилу? Офіційно в ініціативній групі працює 13 жінок. Це неймовірний зріз нашого суспільства: тут пліч-о-пліч стоять педагоги та домогосподарки, пенсіонери та соціальні працівники.
Ось їхні імена, які варто знати:
Вікторія Душко, Олена Скряга, Ірина Лоза, Віра Фадєєва, Галина Литвишко, Людмила Стрельченко, Вікторія Стрельченко, Ніна Дерепко, Діана Винник, Раїса Мусієнко, Алла Папуша, Ольга Приходько та Аліна Кузьміна.
Для багатьох з них ця праця має глибокий особистий, сакральний сенс. У когось рідні зараз тримають фронт у лавах ЗСУ, а хтось, на жаль, уже втратив на цій війні чоловіків. Кожен вузол на сітці для них — це і молитва, і пам'ять, і відплата.
Кожна сітка, що виходить з-під рук майстринь, має свою особливість — фірмову етикетку «Дубовогрядські дівчата». Це не просто знак авторства, а своєрідний міст між тилом і передовою.
Зворотний зв’язок для дівчат — найбільша нагорода.Хоч вони і не вимагають звіту, проте отримують фотографії з фронту, де замаскована техніка стає «невидимою» для ворога завдяки праці сільчан. Бували навіть випадки, коли волонери присилали світлини без підпису, але дівчата впізнавали свої вироби саме за унікальними етикетками. Отримувати короткі повідомлення: «Дякуємо. Живі-здорові» — це те, що дає сили працювати далі.
Хоча кістяк групи — це 13 жінок, їм допомагає чи не кожна хата в Дубових Грядах. Селяни активно долучаються до грошових зборів, зносять продукти. Окрему гордість викликають місцеві майстрині — Тетяна Шемет, Ірина Лоза, Надія Капарчук, Наталія Маркова та Тетяна Пугасій. Вони в'яжуть із ниток затишні килимки для бліндажів та теплі товсті шкарпетки, які зігрівають захисників у холодних окопах.
Група активно співпрацює і з сахновщинськими волонтерами , і з великими організаціями по всій Україні. Але символом їхньої стійкості залишається одна з найперших сіток, сплетена ще в перші дні великої війни. Вона й досі «несе службу» на одному з місцевих блокпостів. Щоразу, проїжджаючи повз, місцеві жителі вгадують у її візерунках клаптики своїх старих сорочок чи хусток — речей, які колись гріли цивільне життя, а тепер захищають мирний спокій рідного краю.
